Головна » Файли » Біографії, аналіз творчості » Українські письменники

Богдан-Ігор Антонич
[ Викачати з сервера (45.5 Kb) ] 07.07.2008, 18:37

Богдан-Ігор Антонич

(1909 – 1937)

            Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 р. на Лемківщині в родині сільського священика Василя Кота, котрий незадовго до народження дитини змінив прізвище на Антонич.

            У 1914 р. родина Антоничів перебралася до Відня, де з гіркою бідою перебула чотири роки. У 1919 р. Богдан з мамою (батька заарештувала польська влада) переїхали на Пряшівщину до материного брата, якого невдовзі режим Пілсудського скарав на смерть за домагання прав для галицької Лемківщини.

            Україна в цей час переживала історичний момент. На початку 1919 р. об'єдналися дві молоді держави: УНР (Українська Народна Республіка) і ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка). І хоча її політична доля одразу ж зависла на волоску, цей короткий спалах незалежності перейшов у вимір культури. «Галичани» у Польщі, «східняки» у складі УРСР, «закарпатці» в Чехії почували себе (з певною мірою ідеалізму) частинками великої України, якої ще немає на жодній карті світу, але яка неодмінно буде. На період такого національного ентузіазму припали шкільні роки Богдана-Ігоря.

            Труднощі війни відбилися на здоров'ї хлопця. Він часто і тяжко слабував. Тому спершу йому найняли приватну домашню вчительку, а в 11 років віддали до Сяницької гімназії. Саме в цій єдиній на всю Лемківщину польській гімназії (українських тоді там взагалі не було) дві години на тиждень відводили українській мові, основний наголос за вісім років навчання робили на грецьку та латину.

            У 1923 – 25 рр. Б.-І. Антонич почав писати твори. Два останні роки навчання в гімназії його вчителем був Лев Гец, згодом відомий український художник. Гец осучаснив смаки Антонича й мав на учня великий вплив. Навчаючись в університеті та по його закінченні, Богдан-Ігор надсилав учителеві свої книжки, які той оцінював дуже високо, сприймаючи їх «з нестримним захопленням». Антонич-гімназист захоплювався музикою, непогано грав на скрипці, котру потім згадував у віршах як «музичне дерево». Виступав на шкільних концертах і навіть компонував мелодії. Також малював і серйозно цікавився образотворчим мистецтвом.

            У 1928 р. Б.-І. Антонич закінчив гімназію і записався на гуманітарний факультет Львівського університету (спеціальність - слов'янська філологія).

            З 1931 р. почав друкуватися в періодиці. Саме тоді в бібліотеці журналу «Дажбог» з'явилася його перша збірка «Привітання життя».

            У 1933 р., закінчивши студії в університеті з дипломом магістра філософії, Антонич став вільним літератором.

            Від 1934р. Б.-І. Антонич активно друкується в західноукраїнських часописах «Вогні», «Дзвони», «Назустріч», «Ми». Тоді ж заходами Богдана Кравціва він видав збірку «Три перстені», за яку отримав літературну премію Товариства українських письменників і журналістів ім. Івана Франка. За неповних чотири роки письменник готує до друку чотири книги поезій, працює над малою прозою, пише роман і лібрето до опери, пробує себе у ролі мистецтвознавця. У   1936 р. виходить    найбільша прижиттєва    збірка

 Б.-І. Антонича «Книга Лева».

            Видужування після операції у 1937 р. ускладнилося запаленням легенів. Слабе серце не витримало. 6 липня Богдан-Ігор Антонич помер. Поховано поета на Яновському цвинтарі у Львові.

       
Повний текст даного матеріалу Ви можете завантажити із сервера.
Категорія: Українські письменники | Додав: ukrvchytel
Переглядів: 2023 | Завантажень: 406 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]