Урок-гра «Колесо літератури»

Хід уроку

Вступне слово вчителя

Звучить українська народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть».

- Задумаймося на хвилинку над рядками, які написав ще в минулому столітті наш великий Кобзар:

Ну що б, здавалося, слова. Слова та голос – більш нічого, А серце б’ється, ожива, Як їх почує…

Слово – це найдивовижніший скарб, який створила людина за всю свою історію. І вона навчилася використовувати його так, щоб слово приносило людині відчуття радості, краси, тобто ставало явищем мистецтва.

Одним із найпоширеніших видів мистецтва, що образно відтворює життя за допомогою слова, є художня література.

Книги морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

Так сказав І. Франко про скарбницю духовної культури кожного народу. І це справді так. Без книги ми не можемо уявити життя на землі. Адже книга потрібна людині, як хліб насущний.

Край наш споконвіку славився своїми родючими землями, волелюбними, працьовитими, талановитими , щирими і пісенними людьми: хліборобами, ремісниками, воїнами, художниками, кобзарями і поетами.

Багатий творчий доробок наших співців обкрадався, але вони, зносячи гоніння та утиски, творили мову солов’їну. Вона була велично красивою, бо проривалася з-під тверді кам’яної, з глибин народного життя. Ніщо не могло зупинити неухильного поступу українського красного письменства.

Народ український не тільки вистояв, а й реалізував себе в геніях українського слова, які здійснили титанічну роботу духу і забезпечили українській літературі майбутнє.

Тож давайте сьогодні на нашому уроці-грі «Колесо літератури» прислухаємось до гомону далеких і близьких нам літературних подій.

Умови гри

1.                          У грі беруть участь три учасники (представлення учасників). Зверніть увагу, що в кожного з них на грудях пришпилена стрічка певного кольору (жовта, блакитна і червона). Під жовтим кольором грає (прізвище, ім’я учасника гри).

2.                          У грі є вболівальники. У кожного з вас у руках є повітряна кулька теж певного кольору (жовта, червона і блакитна). Отож, всі вболівальники з жовтими кульками вболівають за гравця з жовтою стрічкою, болільники з червоними кульками – за гравця з червоною стрічкою, а за гравця з блакитною стрічкою вболівають болільники з блакитними кульками.

3.                          Болільники протягом усієї гри (крім фіналу) можуть підказувати своїм гравцям, але при цьому не заважати грі. А гравці у свою чергу, можуть звертатися за допомогою до своїх болільників, обмінюючись мімікою, жестами, окремими словами.

4.                          Гра має три тури. У кожному турі всі гравці рухаються під музику навколо нашого імпровізованого «колеса» літератури, таким чином ніби проїжджаючи певну літературну епоху. Як тільки музика зупиниться, кожен повинен швидко сісти на перший стілець, що знаходиться біля вас. Якщо колір, під яким ви граєте, і колір стрічки стільця, на який ви сіли, співпадає, то ви одержуєте додаткові 100 очок.

5.                          За кожну правильну відповідь зараховується певна кількість очок, які в нашій грі будуть називатися верстами. Верста – старовинна міра довжини, яка приблизно дорівнює 1 км 66 м. Якщо дали правильну відповідь, значить, проїхали певну кількість верст, подолали якийсь шлях мандрівки.

6.                          За всю гру потрібно проїхати якнайбільше верст. Хто проїде найбільше – виходить у фінал і бере участь у фінальній грі.

7.                          Відповідати на запитання гравці будуть за допомогою стрічок, прикріплюючи їх до, так би мовити, правильної відповіді.

Ось і всі правила. І перш ніж переходити до гри, я хочу вам представити мою помічницю – історика , яка буде знайомити вас із правильними відповідями та підраховувати версти, що проїдуть наші гравці.

Ну а тепер – в дорогу! Гравці, займіть місця біля нашого «колеса» і приготуйтесь до цікавої мандрівки.

        Повний текст уроку-гри Ви можете завантажити з сервера.