Головна » Файли » Бібліотечка » Павло Тичина |
10.12.2008, 15:03 | |
Павло Тичина Арфами, арфами… Арфами, арфами – золотими, голосними обізвалися гаї, самодзвонними: йде весна запашна, квітами-перлами закосичена. Думами, думами – наче море кораблями, переповнилась блакить ніжнотонними: буде бій вогневий! Сміх буде, плач буде перламутровий… Стану я, гляну я – скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон як золотий з переливами: йде весна запашна, квітами-перлами закосичена. Любая, милая, - чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай. Там за нивами: ой одкрий колос вій! Сміх буде, плач буде перламутровий… (1914) Одчиняйте двері… Одчиняйте двері – Наречена йде! Одчиняйте двері – Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть… Одчинились двері – Горобина ніч! Одчинились двері – Всі шляхи в крові! Незриданними сльозами Тьмами Дощ… (1918) О панно Інно О панно Інно, панно Інно! Я сам. Вікно. Сніги… Сестру я Вашу так любив – Дитинно, злотоцінно. Любив? Давно. Цвіли луги… О панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз – ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги… Я Ваші очі пам'ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий – я знаю. А хтось кричить: ти рідну стрів! І раптом – небо… шепіт гаю… О ні, то очі Ваші. Я ридаю. Сестра чи Ви? Любив… (1915) Пам'яті тридцяти На Аскольдовій Могилі Поховали їх – Тридцять мучнів українців, Славних молодих… На Аскольдовій Могилі Український цвіт! – По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посіла знятись Зрадницька рука? Квітне сонце, - грає вітер І Дніпро-ріка… На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті З славою святих. На Аскольдовій Могилі Поховали їх. * * * Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі. Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить. Ви знаєте, як сплять старі гаї? Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов'ї… «Я твій» - десь чують дідугани. А солов'ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї! (1912) * * * Ах не смійтеся ви наді мною, - На для вас я Вкраїну люблю! Не для вас виливаю ці сльози з журбою, Що ніхто їх не бачить нічною добою, Коли довго від думок не сплю. Не чіпайте моєї Вкраїни! Хай, по-вашому, вмерла вона. Скажіть: нащо ці ваші знущання та кпини? Не чіпайте – просю вас – моєї Вкраїни: Тільки ж це моя втіха одна! Хіба можете ви зрозуміти, Як її я кохаю, люблю? Та коли б не вона, то для чого б і жити! Але що… що вам про це говорити… Чи ви любите матір свою? 28 жовтня 1911 * * * Закучерявилися хмари. Лягла в глибінь блакить… О милий друже, - знов недуже – О милий брате, - розіп'яте – Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить. Закучерявилися хмари… Женуть вітри, мов буйні тури! Тополі арфи гнуть… З душі моєї – мов лілеї – Ростуть прекрасні – ясні, ясні – З душі моєї смутки, жалі мов квітоньки ростуть. Женуть вітри, мов буйні тури! Одбивсь в озерах настрій сонця. Снує про давнє дим… Я хочу бути – як забути? – Я хочу знову – чорноброву? – Я хочу бути вічно-юним, незломно-молодим! Одбивсь в озерах настрій сонця. І сміх, і дзвони, й радість тепла. Цвіте веселка дум… Сум серце тисне: - сонце! пісне! – В душі я ставлю – вас я славлю! – В душі я ставлю світлий парус, бо в мене в серці сум. І сміх, і дзвони, й радість тепла. (1915)
| |
Переглядів: 1600 | Завантажень: 0 | |
Всього коментарів: 0 | |