Юнак

            Юнак сидів задумливо біля корчми, на пеньку край двору, прислухався, як надвечір прокидалася десь пестлива дівоча пісня. Щедра позолота від заходу сонця обсипала старезні явори, що розкинули віти на солом'яну стріху корчми.

            Уже бралися туманом голубі сутінки над річкою, а юнак сидів у глибокій задумі. Біля корчми розташувалися ночувати подорожні. Поскидали ярма з волів, розвели багаття, відпарювали суху тараню, готували вечерю. Навколо запахло вареною рибою. Можна було віддаля впізнати, що то отаборилися чумаки.

            Щоб послухати про чумацькі мандрівки, до багаття посходилася молодь, чоловіки. З'явився кобзар. Чумаки привітали його, запросили до вечері.

            Незабаром забриніли струни кобзи, понесли невимовну печаль у сиві присмерки. Юнак прислухався до кобзарського співу. Такої пісні ще не чув. А коли до співу кобзаря приєдналися чоловічі голоси, юнак звівся й наблизився до гурту. Тихо, притамовано лунала пісня:

            Катерино, вража мати,

            Що ти наробила,

            Край веселий, степ широкий

            Панам роздарила.

            Пісня билася в захмарене крайнебо, стогоном котилася, шепотом прокляття розносилася очеретами й завмирала.

            Глибокі сірі очі юнака ставали ще глибшими. Коли тужне гудіння струн обірвалося і запанувала така тиша, що чути було биття стривожених сердець, - юнак обізвався:

- Чолом вам, добрі люди! Прийміть сердечну щирість від мандрівної людини.

– Хто ж ти, сину, звідки і куди мандруєш? – запитав із гурту найстарший.

-         Я з Полтави. А мандрую до Золотоноші. Звуть мене Іваном, а прозивають Котляревським.

-         Видно, щира душа. Приставай до нашого гурту.

Юнак витяг з-під кобеняка скрипку.

-         То ти й на скрипці тямкуєш? Може, нашу скорботну розважиш?

-         Заграй веселої, - попрохали дівчата.

Під награвання нежданого скрипаля полилася пісня:

            Ой бачиться – не журюся, в тугу не вдаюся,

            А як вийду за ворота, од вітру валюся…

            А коли після кількох жартівливих пісень кобзар знову затяг «Катерино, вража мати», скрипка вторила мелодію, і билась та пісня об мури панських будівель, голосила жалобою за втраченою волею.

І.Пільгук.

290 слів.

            Завдання:

1.      Зробіть усний переказ тексту.

2.      Назвіть, які ви знаєте кобзарські, чумацькі пісні.

3.      Переказуючи текст, замініть в одному випадку пряму мову непрямою.