Головна » Файли » Українська мова » 11 клас

Переказ "Подарунок"
04.03.2011, 17:37

 ПОДАРУНОК

 

У мальовничому урочищі Карпівці, що поблизу Умані,
буяло зеленню. Високі трави й різнобарвні степові квіти
сповнювали повітря пахощами, від яких паморочилась
голова. Стрекотали коники-стрибунці, у синьому небі витьохкував жайвір. Серед буйнотрав'я де-не-де стояли, мов на чатах, поодинокі крислаті дуби, ясени та граби. Карпівку краяла навпіл невеличка річка Кам'янка, що проклала
собі русло по дну розлогої балки. Похилі береги, розмиті
дощами та весняною повінню їжачилися брилами граніту, безладно розкиданими вздовж русла. З пінявою, виром і веселим клекотом в'юнилася Кам'янка поміж тими бри­лами, і над степом лунав замріяний гомін.

  Як хороше тут! промовив граф Потоцький.Яке солодке повітря й ласкаве сонце!

  Так, любий мій. Приємнішого куточка, ніж оця Карпівка, мабуть, на світі нема. Добре було б парк тут посади­ти, такий, як у Версалі під Парижем. Що то за краса!


  Тобі так хочеться, Зосю? — спитав Потоцький, розминаючи зубами билинку.

  Як хороше було б! — замріяно повторила Софія.

До вечора вони пробули в Карпівці серед первісної

природи, і весь день не виходили із голови Потоцького кинуті, наче ненароком, Софіїні слова про версальський парк. Лише із заходом сонця вони повернулися до уманського палацу. Після прогулянки графиня була втомле­на й зразу ж пішла спати, а Потоцький усамітнився у своєму кабінеті й довго думав над побажанням Софії. Йому захотілося створити в Карпівці щось неповто­рне, незвичайне, казкове, небачене у світі диво, яке поло­нило б красою гостей, що прибуватимуть сюди зі всіх усюд. Пізно ввечері Потоцький покликав до себе ад'ю­танта. До кімнати ввійшов високий стрункий офіцер Метцель. Це був великий ерудит, інженер-артилерист і будівельник, садівник і мистецтвознавець, він добре знав історію, захоплювався архітектурою, кохався у музиці й живопису.

  Доручаю вам велику справу, капітане,— сказав Потоцький.

Метцель глянув на господаря і зрозумів: мрійник-граф знову щось замислив.

Потоцький довго викладав свої ідеї перетворення уро­чища. Метцель уважно слухав, і в його уяві поставала гран­діозна картина майбутнього парку.

   П'ять тисяч кріпаків. Чи вистачить вам такої кіль­кості робочих рук? — спитав Потоцький.

   А гроші?

   Маю в достатку золота й срібла, щоб затьмарити красу й славу версальського королівського парку.

   Ідея вашої світлості мені до вподоби. Прикрашати землю деревами та квітами — це благородніше, ніж довба­ти її гарматними ядрами.

Потоцький усміхнувся:

   І це я чую з вуст артилериста?

   Гармати — крайня необхідність, а дерева і квіти — повсякденна потреба людини. Святе діло замислили, вель­можний пане. Ми створимо в Карпівці райський куточок, насадимо різноманітних дерев та квітів, викопаємо став­ки. І оживе пустельний степ вам на славу, а людям на втіху.

Отже, за діло, капітане. І негайно. Я накажу всім ста­ростам та осавулам, щоб корилися вам беззаперечно. А поки що підрахуйте, скільки треба грошей, людських рук, тягла та інструменту. І ще хочу вам сказати, Потоцький підві­вся з-за столу, підійшов до Метцеля, нахилився й сказав пошепки: Цей парк буде подарунком пані Софії.

 

П. Наніїв

438 слів.

 

Завдання:

1.   Напишіть стислий переказ.

    2.   Доповніть текст переказу своїми міркуваннями про таке: добре чи погано зробив Потоцький, подарувавши Софії парк? На чиї кошти і чиєю працею він побудова­ний?

Категорія: 11 клас | Додав: ukrvchytel | Теги: переказ, подарунок, 11 клас
Переглядів: 5694 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.6/12
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]