7 клас

Контрольне читання мовчки

Рослинні символи українців

            Звідки любов українця до зелених садочків, звідки його пристрасть оточувати своє житло дикими деревами і кущами? Не останню роль тут відігравала впевненість, що всі лісові, паркові, фруктові дерева Бог посадив людям на користь і добро. «Нема України без верби і калини», - кажуть в народі. Додамо, що нема української землі і без осокорів та яворів, дубів та смерек, буків та каштанів.

            Один із давніх авторів, змальовуючи побут українців, зазначав: «Їхні левади обсаджені вербами; верба – це щось таке, що з'єдналося з життям малороса.» Вербові пухнасті котики з'являються у березні, коли ще не зійшов сніг і дерева постукують голим мерзлим гіллям. До речі, весною там, де не росли берези і населення не мало змоги добувати солодкий смачний сік, селяни рубали молоді вербові паростки і заливали їх водою. Через два-три тижні цей настій вже можна було вживати, як цілющий напій.

             Верба не боїться вологи. З вербових колод майстри видовбували посуд, ночви, мірки, човни. Скрізь вербу використовували для різноманітних каркасних переплетень, будівництва кошар, кошелів, кліток. Огорожі-тини з верболозу стали характерною прикметою придніпровських селищ. З прутовидних верб плели місткі і зручні кошики. Частіше заготовляли паростки зі шкірою, якщо ж шкіру знімали, то лозу перед використанням замочували у воді і обдавали окропом.

            «Верба і дівчина приймуться де-небудь», - казали у народі, відзначаючи невибагливість вербових паростків. Вони пускають корінці у бідному на поживні речовини ґрунті і швидко тягнуться вгору – верба, як трава лугова, ти її покоси, а вона знову буде рости, траплялося, що десь поблизу річки в землю втикали декілька лозин, а через два-три роки на тому місці вже височіла зелена огорожа. З цього приводу зазначали, що там, де росте верба, буде жити і ріка – вербою часто зміцнювали прибережні схили і кручі. Верба поблизу води – це прикмета українських шляхів, на узбіччі яких завжди може відпочити подорожній. «Там криниця, де вербиця», - пояснювали йому дорогу місцеві жителі.

            Здавна верба в Україні вважалася священним деревом. Шостий тиждень великого посту називався Вербним ( «вербичем» ). На Вербному тижні у церквах освячували вербові гілочки.

            Освячені вербові гілочки втикали у кутках ниви, з якої прагнули одержати багатий врожай. Вербою скурювали хату від пропасниці, її клали у воду, в якій купали хвору дитину, вербовий настій пили, щоб не боліла голова. Якщо хворіли зуби, то потрібно було вирізати шкірку або «серце» в освяченої верби, яка росла на городі, а потім знову прикласти до дерева, щоб приросли.

            Який кущ наймиліший для серця українця? Народ на це відповів так: «Нема цвітку на всім світку, як на тій калинці». По всіх українських усюдах цвітуть калинові кущі. Саджали їх біля колодязів, щоб вода була здоровою і смачною, поруч із застільними вікнами відразу після завершення будівництва оселі. На початку зими, коли в сірих холодних сутінках журилися села, червоні грона гордої калини звеселяли серця селян, наповнювали їхні душі спокійним чеканням світлих змін. Недаремно калину називали в народі «гордовиною» - вона була прикрасою, гордістю зимового українського садка. «Не ламайте калину, бо накличете мороз», - попереджала мати дітей, які влаштовували свої забави під калиновими кущами. Але саме після приморожування плоди калини втрачали свій гіркий смак. Після перших морозів їх охоче вживали і старі, і малюки. З калинових ягід готували начинку для пирогів-«калеників», киселі-«калинники», настойки-«калинівки», приправи до м'ясних страв. Майже в кожній селянській родині калину застосовували при простудних захворюваннях. Бабусі завжди пропонували неслухняним онукам, які морозної пори на вулиці «наловили дрижаків», гарячі цілющі калинові напої з медом.

            Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує. Квітне і плодоносить калина в луках і садочках, виграє калинове диво зелено-біло-червоними барвами у прислів'ях, піснях, казках і легендах. Звідки взялася калина? Розповідають, що колись напали на українське село вороги. Дівчина-красуня, яку схопили бусурмани, вирвалася і почала тікати. Але раптом розірвалося її червоне намисто і розсипалися по землі яскраві намистинки, з яких через деякий час і повиростали калинові кущі.

            Калинові кущі часто саджали на могилах. «Та висип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину», - співали козаки.

            Схиляються червоні кущі в луках і на козацьких могилах – журиться, сумує Україна. Та знову і знову її безмежжям лунає: «А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!»

(За В. Супруненком; 621 слово).

Запитання

Варіант 1

1. Українці охоче саджають біля своїх осель:

а) дикі дерева й кущі;                                   б) граб;

в) дуб;                                                             г) ліщину.

2. Пращури вірили, що всі дерева Бог посадив людям:

а) на користь і добро;                                   б) на злидні;

в) на багатство;                                             г) для краси.

3. Левади були обсаджені:

а) вербами;                                               б) соснами;

в) каштанами;                                           г) кленами.

4. Майстри з вербових колод виготовляли:

а) посуд і човни;                                      б) скриню;

в) мисник;                                                 г) вікна та двері.

5. У придніпровських селищах з верболозу виготовляли:

а) огорожі-тини;                                       б) меблі;

в) вікна;                                                      г) підлогу.

6. Верба відзначається:

а) невибагливістю;                                    б) росте тільки у лісі;

в) росте тільки у саду;                               г) росте тільки на лугах.

7. В Україні верба вважається:

а) священним деревом;                               б) нечистим деревом;

в) його остерігалися;                                   г) його не садили.

8. Шостий тиждень Великого посту називається:

а) Вербним;                                              б) Купальським;

в) Різдвяним;                                            г) Великодним.

9. Освячену вербу тримали:

а) на покуті за образом;                           б) у коморі;

в) біля дверей;                                           г) біля мисника.

10. Який кущ саджали біля колодязя, щоб вода була здоровою і смачною:

а) калини;                                               б) ліщини;

в) смородини;                                        г) малини?

11. Плоди калини втрачали гіркий смак:

а) після приморозків;                            б) після того, як зривали;

в) після обдання окропом;                    в) під час достигання.

12. За легендою, калина з'явилася:

а) із червоного намиста дівчини, яку схопили бусурмани;

б) юнак висадив стебельце при дорозі;

в) птахи принесли насіння;

г) вітер заніс насіння.

Варіант 2

1 – 9 – за аналогією + творче завдання (10).

10. Чому верба, калина такі шановані у народі?