Лелеки

            Бідний журавлик! Він одірвався від своєї зграї й почував себе таким самотнім, таким нещасним, що поважні лелеки пожаліли його.

-          Дивись, як побивається малий, - мовила лелека своєму чоловікові. – Чи знайде

він тепер своїх рідних серед журавлів, що летять звідусюди до Африки?

-          Лелека-мама з острахом і ніжністю глянула на своє лелеченя – довгоногу й

довгодзьобу донечку.

 - Ні, треба щось вигадати для малого. Це ж наш земляк, - рішуче сказала вона. – Ти, татусю, мусиш щось вигадати, як врятувати його. Ти ж у мене найрозумніший птах на світі, недарма все село поважає тебе. Адже ти стільки років провів у школі!

Ця родина лелек уже кілька років жила на даху сільської школи, і лелека-мама була

певна, що її чоловік – головна особа в цій школі. Особливо вона запишалася перед відльотом, бо всі діти, побачивши його, кричали-питали: «Лелеко, лелеко, до осені далеко?» Напевно ж, вони розуміли, що тільки її чоловік знає про це точно.

Почувши ці слова, журавлик трохи підбадьорився. Не слід занепадати духом. Може, ще не все загинуло для нього, і він розшукає своїх батьків.

-          Не журіться, - звернулося до журавлика лелеченя. – Наш тато обов’язково щось

вигадає. Адже він усе своє життя провів на даху школи й через це дуже вчений. Навіть старий учитель мав за честь дружити з ним.

О.Іваненко.

201 слово.

Завдання:

1.      Знайдіть слова з суфіксами, які вказують на ніжне ставлення автора до птахів. Напишіть, чи маєте ви птахів або звірят удома. Чи спостерігали ви за їх поведінкою і чи можна в них чомусь навчитися?

2.      Поясніть, як записувати пряму мову й слова автора.